Тебе плюндрували,
Тебе катували
І рот закривали,
Казали: «Мовчать».
А ти відстояла,
Сльозою умилась,
З роси відродилась:
«Досить дрімать».
Всі сплячі
просніться,
Незрячі – дивіться,
Глухі прислухайтеся
Тут «Я» жива.
У кожному домі,
У кожній оселі,
У кожному серці
Мова рідна моя.
У тебе закохані
Всі ми з дитинства
Разом з тобою
До школи ішли.
Сиділи за партою,
Науки вивчали
Пліч – о – пліч, як з
матір’ю,
Йшли до мети.
Моя найчарівніша,
Найкраща у світі,
Мелодія дзвінка,
Мов спів солов’я.
Купайся у росах,
Колосися
хлібами
Во вік хай не згасне
Слава твоя.
Піснею лийся,
Слався у віршах,
Сонцем у небі
Всміхнися на мить.
Моя Україно,
Я лину до тебе
До мови святої,
Аж серце щемить.
Мово рідна,
Ти житимеш вічно,
Поки житиме в світі
Хоча б одна
українська душа.
16.02.02013р.
Комментариев нет:
Отправить комментарий