Блискає, гримить, палає,
То не стихія, то війна,
А стомлений народ давно чекає,
Коли прийде свята
весна.
Зруйновані міста
І винищені села,
Лиш попіл, згарища…
І плаче сирота.
Немає батька в нього,
Немає неньки,
Ані сестри, ні брата …
Забрала всіх війна.
І скільки сирот тих
По світі залишилось
Про теє знає
Бог лише один.
Ти простягаєш руки,
Аж до неба:
Господь спаси
І збережи живих.
Весна сорок п’ятого року,
Як довго чекали тебе.
Вперед! Назад ані кроку,
Загін до Рейхстагу іде.
І ось уже прапор червоний
Майорить на фашистській стіні,
Лунає «УРА» невгамовно
Мир світові!!! Кінець війні!
Упав солдат на коліна,
Припав він до неньки – Землі,
Десь вдома чекає дружина,
Чекають і дітки малі.
Він плакав, ридав він від щастя,
Та так, що здригалась земля,
Він плакав, нарешті діждався,
Свята Перемога прийшла.
24.04.2010
Комментариев нет:
Отправить комментарий